Кібербезпека:  ПОРАДИ ДЛЯ ВАШИХ ДІТЕЙ

Як відволікти дитину від гаджетів: поради батькам

Корисні поради, як зберегти зір під час відключення світла

Визначаємо рівень готовності дитини до навчання в школі

Що повинен знати майбутній першокласник

Підготовка до навчання грамоти старших дошкільників

 Актуальність проблеми формування культури мовлення і розвитку пізнавальних здібностей особистості обумовлюються сучасним завданням розбудови освіти, яке передбачає поетапний перехід на новий зміст і термін навчання. Законом України про загальну середню освіту (в статті 20) передбачено перехід на чотирирічний термін навчання у початковій школі, яке розпочинається з 6 років. У зв’язку з цим виникло багато проблем, які пов’язані як з початковою шкільною, так і з дошкільною ланкою освіти. У законі про дошкільну освіту обґрунтовано обов’язковість дошкільної підготовки дитини до школи.

В чому сутність цієї підготовки? На наш погляд зміст цієї підготовки полягає не стільки в тому, щоб, просто навчити дитину читати і писати, а в тому, щоб, розумно забезпечувати природний розвиток її особистості, навчити мислити, оволодівати засобами пізнання, аналізом знань і застосуванню їх на практиці, тобто оволодіти механізмами розумової діяльності. Без цього вироблення навиків швидкого усвідомленого читання і письма дуже гальмується, що призводить до появи труднощів при опануванні складними видами навчальної діяльності в початковій школі.

На жаль, незнання об’єктивних законів розвитку дітей, недооцінювання їхніх можливостей призводить до негативних результатів.

Доведено, що старший дошкільний вік – це період прояву пізнавального відношення дитини до мови, мовлення, це період елементарного усвідомлення мовної дійсності і її елементів: звуків, букв, слів, речень.

СЕРЕДНЯ ГРУПА

Мета: підготовка до опанування звукового аналізу слів і розвитку в дітей керування руками й пальцями для елементарної підготовки руки до письма. 

• Фонетико-фонематична робота з дітьми середньої групи: діти порівнюють, змінюють слова; виділяють окремі звуки, у тому числі й інтонаційно; виокремлюють звуки, диференціюють їх на тверді й м’які. На заняттях широко використовуються словесні матеріали: вірші, лічилки, приказки, казки, історії, ігрові ситуації.
• Підготовка руки до письма: головне місце посідає образний контекст руху, його словесний супровід та емоційне ставлення дитини до того, що вона зображує.

​СТАРША ГРУПА

У старшій групі діти навчаються безпосередньо грамоти. Робота триває у двох напрямках:

- засвоєння фонетичних аспектів мовлення, тобто здатність орієнтуватися у звуковій системі мовлення, поступово осягаючи її закономірності (проведення звукового аналізу слів, диференціація звуків за їхніми якісними характеристиками (голосні наголошені, ненаголошені; приголосні тверді й м’які); порівняння слів за звучанням, підбір слів на заданий звук; вичленовування словесного наголосу; опанування графічного запису  складового поділу.)

- підготовка руки до писання – опанування писального інструменту й деяких графічних умінь ( робота в зошиті: діти навчаються обводити олівцем зовнішній контур предметів (сонечко, будиночок, зірочки, тобто опанувати графічні вміння.

Весь процес навчання старших дошкільників можна умовно поділити на кілька послідовних, взаємопов’язаних етапів. 

На першому етапі відбувається пізнання елементарного граматичного узагальнення “слово”. Його мета:

1.Формувати уміння виділити з потоку мовної дійсності слова, що позначають предмети, об’єкти, явища (слова-назви), слова, що позначають характерні ознаки предметів (слова-ознаки) і слова, що позначають дії (слова-дії).

2. Формувати уміння абстрагувати від конкретного предмета і слова, яким цей предмет позначається.

3. Формувати уміння порівнювати слова між собою, класифікувати їх за характерними ознаками і на основі цього формувати у дітей елементарне граматичне узагальнення “слово”.

         Для реалізації цих завдань варто використовувати прийоми:

· називання різних слів на позначення назв, ознак, дій;

· алгоритм опису предметів;

· порівняння предметів;

· порівняння слів;

· класифікація предметів;

· класифікація слів;

· графічне зображення слів рискою.

На другому етапі відбувається пізнання елементарної граматичної одиниці “звук” і закріплення уявлення про “слово”.

Мета цього етапу:

1. Формувати уміння чути і виділяти звуки у словах, добирати слова з даним звуком, визначати його місце у слові, складати слова з поданих звуків.

2.Формувати уміння аналізувати слова виявляти порядок слідування звуків у слові, давати їм кількісну характеристику.

3.Формувати уміння розрізняти голосні і приголосні звуки, тверді і м’які приголосні, порівнювати і класифікувати звуки за їхніми характерними ознаками, і на основі цього формувати елементарне граматичне узагальнення “звук”, “голосний”, “приголосний”.

4.Формувати уміння давати кількісну і якісну характеристику звуковому складу слова.

Прийоми, які сприяють формуванню цих умінь:

· промовляння слова з виділенням певного звуку чи всіх звуків (інтонування);

· визначення місця звуку у слові;

· позначення звуків з допомогою символів (голосних – кружечком, голосних – рискою);

· графічне зображення звукової моделі слова;

·порівняння звуків за характерними ознаками;

· порівняння слів за звуковою будовою;

· класифікація звуків, слів.

На третьому етапі відбувається закріплення уявлень про “слово”, “звук” і пізнання нового елементарного граматичного узагальнення “склад”.

Мета цього етапу:

1. Формування уміння аналізувати слово, поділяти його на частини (склади), визначати їх кількість, добирати слова з двох, трьох, одного складу.

2.Підвести дітей до усвідомлення залежності кількості складів у слові від кількості голосних звуків у ньому.

3.Формувати уміння порівнювати слова за звуковою і складовою будовою, давати кількісну і якісну характеристику звуків і складів, що складають слово і на основі цього формувати елементарне граматичне узагальнення “склад”.

 Прийоми навчання складового аналізу слова:

·      промовляння слова по частинах (складах);

· відзначення кількості частин (складів) у словах-назвах, словах-ознаках, словах-діях;

·      графічне зображення складової моделі слова;

·  порівняння слів за звуковою і складовою будовою;

·      класифікація звуків, складів, слів.

На четвертому етапі відбувається пізнання елементарної граматичної одиниці “речення”.

Мета даного етапу:

1.   Підвести дітей до розуміння, що речення – це вираження певної думки, воно складається зі слів. В реченні може бути різна кількість слів, воно має початок і кінець.

2.Формувати уміння аналізувати речення, визначати кількість слів у реченні, їх порядкове місце, складати речення зі слів.

3.Формувати уміння диференціювати та класифікувати слова і речення і на основі цього формувати елементарне граматичне узагальнення “речення”.

Прийоми навчання:

· складання речень з даним словом;

·складання речень зі змістом ілюстрацій, “живих” картинок тощо;

· виділення речень з розповіді;

· поділ речень на слова;

· виділення в реченнях слів-назв, слів-ознак, слів-дій;

· графічне зображення речення;

· порівняння речень за кількістю слів;

· розрізняння і класифікація слів і речень.

Отже, як бачимо на кожному новому етапі навчання кожне з мовних узагальнень набуває певних уточнень. Поступово у дітей формується ціла система асоціативних зв’язків (асоціацій) навколо кожного граматичного узагальнення, а разом з тим вміння їх диференціювати.

Крім того діти усвідомлюють взаємозв’язок між ними, бо пізнання окремих елементів мовлення відбувається у їх тісній взаємодії.

Так, елементарні граматичні узагальнення “звук”, “склад” включається в узагальнення “речення”, яке не існує поза словом.

Описана система формування мовленнєвих умінь у дошкільників є хорошою передумовою успішного навчання дітей читанню і письму в початковій школі.

Запорукою подальших успіхів у оволодінні писемною мовою є оволодіння дітьми просторовими сприйманнями і елементарними графічними вміннями (сприймання положення буквеного знака в просторі, сприймання просторових відношень елементів букв, засвоєння зображення букв, дотримання необхідного розміру, правильного розташування на лінійці).

Вправи, які буде виконувати дитина, не повинні перетворюватись на механічне повторювання одних і тих же дій. Це повинна бути усвідомлювана дитиною діяльність (“для чого роблю”, “як роблю “, “як зробити, щоб було краще”), спрямоване на поліпшення результатів виконуваних дій.

Слід пам’ятати, що для успішного формування графічних навичок кількість часу, витраченого на вправи, кількість їх повторів не є вирішальною. Найголовнішим в процесі виконання вправ є усвідомлення дитиною засобів письма.

Отже, при   ознайомленні з буквами пропонувати такі вправи:

·       слухання віршика про букву, бесіда за його змістом;

·       обвести у тексті вірша всі великі букви, порахувати їх кількість і записати її цифрою;

·       аналогічна робота з маленькою буквою;

·       порівняння множин букв;

·       визначити який звук позначає ця буква;

·       розгляд картки з надрукованою буквою з метою встановлення, з яких елементів складається.

Ознайомлення старших дошкільників з граматичною одиницею “буква”, на наш погляд, варто починати після того, як у них сформовано елементарні граматичні узагальнення “слово”, “звук”. Це, як уже відмічалось є однією з основних психологічних передумов розвитку у дітей писемного мовлення.

Успішність в засвоєнні елементарних граматичних знань у дошкільників досягати не кількість повторень вправ, а визначається умілим використанням основного методу навчання, який дозволяє сформувати у дітей вміння диференційовано сприймати мовну дійсність ті її елементи на основі їх ретельного аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.